Активісти у Києві знайшли древню Вознесенську печеру поруч із закинутим будинком в історичному центрі Києва.
Про це повідомив пам’яткоохоронець, експерт Центру розвитку міст Дмитро Перов. У коментарі для “УП.Життя” він розповів про пошук печери та перші її дослідження.
За оцінкою археологів, це печера часів Київської Русі з наскельними малюнками. Вона дивом збереглася, але будівництво нового житлового комплексу може назавжди її знищити.
Кілька місяців у Київській міській раді активно лобіюють передачу земельної ділянки забудовнику. На ній розташований закинутий, напівзруйнований будинок за адресою Вознесенський узвіз, 25. Його приватизували, а тепер планують передати ділянку в експлуатацію.
Дмитро Перов працює у Центрі розвитку міст, до його обов’язків належить аналітика рішень Київської мерії, підготовка документів відповідних рішень та документів.
Він розповідає, що вулиця Вознесенський узвіз являє собою шлях, що сполучає історичні місцевості Старий Київ та Поділ. Урбаністичні й містобудівні процеси тут почались ще в часи Русі, активізувались з XVIII ст.
Протягом XIX-XX ст. вулиця активно забудовувалась, переважно малоповерховою забудовою, але більша її частина – втрачена.
Активіст зазначив, що документи про передачу в експлуатацію кілька разів подавали на розгляд КМДА. Його увагу привернула адреса будинку: Вознесенський узвіз, 25. У цьому домі на початку XX століття жила його прапрабабця Волосова Дар’я Трофимівна. Це була фамільна триповерхова садиба.
“У 1919 році прийшли комуністи і зробили “ущільнення” – поселили родину в одну кімнату на горішньому поверсі, а решті кімнат – зайняли. Там мої бабця та прабабця прожили до 1979 року“, – розповідає Дмитро.
Їх виселили у 1980 році, бо їхній будинок підпадав під постанову про ліквідацію застарілого житла. Київ хотіли “зачистити” напередодні Олімпіади 1980, бо частина змагань проходила у столиці УРСР.
Але Дмитрові з дитинства розповідали про родичів та садибу. А ще – згадували про існування стародавньої печери.
“Бабця казала про той будинок, що там є якась печера. Але це було більше схоже на дитячу легенду, як про Кирила Кожемяку. Що десь там, в горі був великий кам’яний будинок, а поруч – стародавня печера. Ніхто не знав, де вона розташована. Ми жили в іншому районі, але я ніколи не досліджував садибу чи ділянку біля неї“, – зазначає активіст.
 |
| Фото з книги “Фотоспомин” Василя Галайба |
Кілька тижнів тому він запропонував друзям піти до старої садиби, щоб відшукати печеру, про яку чув з дитинства.
“На пошук пішло десь пів дня – ми дослідили територію навколо будинку і знайшли лаз, прихований за стіною”, – каже чоловік із захватом.
Йому з друзями пощастило знайти комплекс з 4 печер, вхід до 2 із них замулено.
“Ми лізли навкарачки, бо не можна стати у повний зріст. Це через те, що печера замулилась. Вона довга – десь 35 метрів, а стіни прикрашені наскельними малюнками.
Тож я почав шукати археолога, який підтвердив історичну цінність цієї печери“, – додає Дмитро.
 |
| Фото з архіву Дмитра Перова |
Він розповідає, що на стінах знайшли анімістичні зображення тварин та графіті більш пізнього “варязького” періоду. Наприклад, обриси руни Альґіз (або “куряча лапа”) можна побачити на одній зі стін комплексу. Такий малюнок використовували древні варяги як символ захисту, оберіг, символ життя.
 |
| Наскельні графіті |
На наступні вихідні печеру показали професору археології Тимуру Бобровському. Він працює в заповіднику “Софія Київська”.
“Професор був налаштований скептично, мовляв, що печера в центрі Києва – то фантастика.
Ми привели його, показали лаз і печеру. Тоді пан Тимур попросив нас почекати, допоки він зробить кілька нотаток. Минуло понад 3 години, вже смеркалось, коли виліз пан професор. Він був вражений скарбом у самому центрі Києва“, – розповідає активіст.
За попередніми оцінками Тимура Бобровського, ця печера приблизно часів Київської Русі, або навіть може належати до дохристиянського періоду.
“Печера належить до категорії стародавніх споруд, які для нас лишаються загадкою. Вони пов’язані з подіями середньовічної доби, але детальніше сказати не можна до проведення археологічних розкопок.
Ймовірно, вона належить до рідкісної групи печер, які використовувались як сховища під час військових негараздів“, – пояснює археолог.
Фахівець наголошує на необхідності продовження досліджень, оскільки поруч розташований великий комплекс монастирських споруд XIV – XVI віку.
“Наявних історичних джерел стосовно походження цієї та сусідніх печер не виявлено. Втім, печера за параметрами, розташуванням, характером склепінь може бути віднесена до особливої групи історичних київських підземель“, – йдеться в експертному висновку Бобровського.
Археолог вважає, що Вознесенська печера схожа до Смординської печери XVII століття або Врязької печери у Києво-Печерській лаврі.
Він додає, що В Києві дуже багато печер, які збереглися у ділянках, де не було суцільної забудови. Вознесенська печера – не виключення. Вона була викопана на схилі гори, а стіна садиби у XIX столітті “прикрила” вхід до печери та зберегла її.
Наразі Дмитро зібрав низку історичних та археологічних експертних висновків. Після відповідного звернення питання передачі ділянки під забудову зняли з порядку денного у КМДА.