Сьогодні, 5 січня, в Києві попрощалися з режисером монтажу Віктором Ониськом, який загинув на фронті, захищаючи Україну від російських окупантів.
Про загибель Ониська, відомого роботою над такими художніми фільмами як “Сторожова застава”, “Черкаси”, “Захар Беркут”, “Віддана”, документальним “Рози. Фільм-Кабаре”, серіалами “Кава з кардамоном”, “Метелики”, 1 січня написала у Facebook його дружина Ольга Бірзул.
У четвер на київському Байковому кладовищі, у Крематорії, кінематографісти, близькі й знайомі прощалися з загиблим режисером.
Український письменник Олександр Михед присвятив великий прощальний пост Ониськові.
“Віктор. Петрович. Тарантіно. Вітя. Справа в тому, що про тебе не скажеш, усе одно уявляєш твою усмішку і запитання: “Ну, чому так серйозно?” Справа в тому, що ти все одно більший за будь-яку спробу розказати про тебе чи хоча б зафіксувати частину спогадів, пов’язаних із тобою. Коли починаєш розбиратися в тому, скільки всього ти зробив, якої майстерності досягаєш, у всьому, чим займаєшся і яким ти є – здається, це кілька різних, насичених, прекрасних життів“, – написав він.
Михед додав, що “чесно прочитав” увесь Facebook Ониська і з його цитат та історій розповів про нього самого.
“31 травня ти кажеш: “Я хочу повернутись. Але я хочу повернутись героєм”. Віктор. Петрович. Тарантіно. Вітя. Чоловік. Батько. Син. Брат. Друг. Побратим. Командир. Рок-зірка. Герой. Вічна пам’ять, любов, вдячність і слава Герою“, – завершує свій пост письменник.
“Це вперше в моєму житті я стояла під час прощання і сміялася. Не лише я. Ми сміялися, бо проводжали людину, яка би цього хотіла, але і плакали теж, бо неможливо було стриматися. Віктор. Петрович. Тарантіно. Вітя… Герой, який захищав усіх нас. Красива людина і “рок-зірка”, що в останню путь пішов у хіпових шкарпетках й улюблених кросівках, під звуки військового оркестру і пострілів у сіре небо над київським крематорієм“, – розповіла режисерка Ірина Цілик.
“Сьогодні ми рокабільно спалили тіло Віті. Ми любимо тебе“, – написала культурна менеджерка Олена Масон.
А креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська додала:
“З повагою до Вітіного вибору, не можу стримати розпачу, бо такі люди мають жити до 120“.